Професійне кредо очільника СКП Шевченківського відділу поліції – «суспільство потрібно звільняти від небезпечних людей». Майже 20 років свого життя він присвятив розшуковій справі. Компетентний та принциповий керівник, взірець для колег, професіонал, який сьогодні забезпечує законність та правопорядок у найбільш криміногенному районі міста.
Як і більшість хлопців, з раннього дитинства Максим мріяв стати відомим футболістом. Любов до цього виду спорту йому прищепив батько, який за будь-якої можливості грав у футбол з синовими однолітками. Доречним буде сказати, що батько був військовослужбовцем у третьому поколінні. Його авторитетна постать у подальшому зіграла велику роль при виборі майбутньої професії юнака. Продовжуючи династію військових, він заклав сину такі фундаментально життєві принципи, як честь, гідність, добропорядність, справедливість, мужність і дисциплінованість. Тому, коли наприкінці школи настав час визначати свій життєвий шлях, Максим без тіні сумніву обрав професію правоохоронця.
У 2003 році він успішно склав вступні іспити до Запорізького юридичного інституту ОВС та був зарахований на бюджетну форму навчання. Упродовж чотирьох років юнак вивчав мистецтво розкриття злочинів.
Після закінчення вишу у 2007 році, Максима направили до Хортицького районного відділу поліції для закріплення отриманих знань та набуття практичного досвіду. Молодик бачив себе працівником слідчого підрозділу та «не так сталося, як гадалося». «Прийшовши до райвідділу дізнався, що вільних посад слідчого немає. Тож, мені запропонували інші вакантні місця. У цей же день я познайомився зі своїм майбутнім наставником та вчителем, оперативником «з великої літери» - Ігорем Григоровичем. Він і запропонував мені працювати в карному розшуку. Я погодився, не вагаючись, про що сьогодні не шкодую», - розповідає майор поліції. Так розпочався оперативний шлях 22-річного Максима.
Наставник став взірцем для молодого поліцейського. Він не лише поділився своїм досвідом, а й дав зрозуміти, що запорукою успішної оперативної роботи є відповідальність, принциповість, професійна охайність та беззаперечне встановлення вини злочинця. «Так сталося, що колишній вчитель, суворий, але справедливий керівник, став для мене більше ніж просто колегою. Ігор Григорович підтримував мене протягом багатьох років спільної праці. Ми й досі дружимо», - з теплотою згадує Максим Скиртач.
На цьому несподіванки не закінчилися. Життя підготувало для героя нашої розповіді ще одну доленосну зустріч. У цьому ж райвідділі працювала симпатична білявка, інспектор-криміналіст Оля, яка майже з першого погляду підкорила серце молодого опера. Далі було весілля та 13 років щасливого сімейного життя. За цей час кохана подарувала Максиму два найцінніших скарби – двох красенів-синів.
Дружина завжди була поруч, підтримувала та розділяла професійні злети і падіння чоловіка та з розумінням ставилась до його надмірної занятості. Адже на відміну від детективних серіалів, справжнє життя розшуківця набагато прозаїчніше і зовсім не схоже на наше звичне уявлення. Опер карного розшуку практично щодня стикається з професійними безжальними вбивцями, досвідченими злодіями, озброєними особливо небезпечними розбійниками та зухвалими аферистами. Розкриття заплутаних кримінальних справ вимагає докладання максимум зусиль, часу та повної відданості своїй справі.
«Робота розшуківця завжди цікава та жвава. Вона постійно змушує тебе думати, аналізувати, прораховувати і комбінувати різні ситуації з розкриття злочинів, вміло організовувати затримання злочинців, збирати доказову базу. Ти завжди повинен бути на крок попереду злочинця. Крім того, в роботі опера дуже важливо мати неабиякі комунікативні якості, адже ми постійно спілкуємось з людьми – інформаторами, свідками та злочинцями, і необхідно знаходити підхід до різних категорій співрозмовників. А при розкритті злочину це неймовірне відчуття підсилення адреналіну в крові не зрівняється ні з чим», - із захоплення розповідає поліцейський.
Майже 20 років свого життя Максим Скиртач присвятив улюбленій справі, половину з яких перебував на керівних посадах. Він пройшов нелегкий професійний шлях від звичайного опера до заступника начальника відділу поліції - начальника сектору кримінальної поліції. Наразі він керує найбільшим відділом поліції у Запоріжжі, контролює криміногенну ситуацію та забезпечує законність і правопорядок у Шевченківському районі міста.
Неодноразово був відзначений керівництвом за сумлінне виконання службових обов’язків. У 2014 році зайняв почесне місце на «Дошці пошани» в обласному главку поліції. Принциповий, суворий, але справедливий керівник, користується повагою та авторитетом у своїх колег. «Оперативник до мозку кісток» - так характеризують Максима Скиртача його підлеглі.
І всі ці роки поруч були найрідніші люди, з якими наш герой ділив професійні злети і падіння – це дружина, сини, батьки та молодший брат, який слідом за Максимом вступив до лав правоохоронних органів. Але війна внесла свої корективи і після повномасштабного вторгнення окупантів, мати і тато поліцейського залишились на тимчасово окупованій території Запорізької області. «Наша перемога над ворогом, повернення усіх близьких, спокій та нормальний освітній процес для дітей – наразі це найзаповітніші мої бажання, - ділиться Максим Скиртач. І додає: Після перемоги планую побудувати будинок та спокійно займатись вихованням своїх синів».
Нагадаємо: «У карному розшуку випадкових людей не буває» - стверджує майор міліції у відставці Віктор Остапович Ткач
Відділ комунікації поліції Запорізької області
