Запорізький поліцейський Микита Устінов: «За час мого командування підрозділом ми не втратили жодного бійця»
Старший лейтенант поліції упродовж двох років командував взводом гранатометників штурмового полку «Луганськ-1» бригади Національної поліції «Лють». Нещодавно, після боїв у найгарячіших точках фронту, він повернувся до Запоріжжя та очолив кінологічний центр обласного главку поліції.
Микита Устінов долучився до штурмової бригади «Лють» ще на початку її формування.
«Роздумів щодо звільнення з посади старшого кінолога та переходу в штурмовики в мене не було. Строкову службу я проходив у десантниках, тож свідомо розумів, що на мене може чекати на фронті. Морально я був готовий до будь-яких викликів. Йшов з єдиним бажанням - знищити якомога більше окупантів та звільнити наші землі».
На етапі бойового злагодження його позивний був Кінолог, а потім побратими жартома дали псевдо Хрущов, як похідне від імені та по батькові. Коли росіянам вдавалося прослуховувати радіоперемовини, то вони не приховували свого здивування – Хрущов!
У підпорядкуванні Микити Устінова було 32 бійці. З них - 17 цивільних найрізноманітніших професій, які навіть не служили в армії та мали лише 3 місяці військової підготовки. Однак всі вони проявили максимальну вмотивованість та швидко всьому вчились. За короткий термін хлопці стали першокласними гранатометниками.
«Серед своїх підлеглих я не очікував побачити 18-річних хлопців. Але згодом був у захваті від їхньої сміливості. Вони швидко опановували військову науку, героїчно били ворога, рятували поранених побратимів у найнебезпечніших ситуаціях. Пам’ятаю, як 21-річний боєць тягнув товариша на собі близько 4-х кілометрів».
Взвод Микити Устінова ніс службу на Донеччині – в Курдюмівці, Бахмуті, Часовому Яру, Торецьку. Підрозділи Сил безпеки та оборони, з якими лютівці постійно співпрацювали, дивувались їхній відважності та успішно виконаним бойовим завданням. Більшість військових не знали, що поліція воює та ще й на такому рівні!
«За 2 роки серед бійців мого взводу – жодної втрати. Ми витягували хлопців навіть із найскладніших ситуацій. Рятували не тільки своїх. На фронті всі мають працювати як єдиний механізм».
У боях на Донеччині Микита Устінов був поранений, шість разів отримував контузії. Його врятувало спорядження, більшість уламків прийняли на себе бронежилет та шолом.
«Цікавий випадок з ноткою гумору стався з бійцями Інтернаціонального легіону. В ході щільного обстрілу мене сильно контузило, я не міг рухатися. Мене хтось схопив та затяг до окопу. Коли я побачив його обличчя, подумав, що в мене галюцинації - це був чорношкірий хлопець в однострої українського військового. Його напарник – литовець – чітко прочитав на моєму обличчі неабияке здивування та пояснив, що вони з Інтернаціонального легіону. Якщо б не вони, то я б загинув…».
Микита Устінов зазначає, що недооцінювати ворога не можна. росіяни безжальні та підступні.
«Аби не витрачати заряд акумулятора, вони садять свої БпЛА на дорогу та чекають на наш транспорт. Коли машина наближається, б’ють у передок. Шансів вціліти немає».
Згадуючи часи перебування на позиціях, старший лейтенант розповідає про польових звірів, які постійно навідувалися до хлопців.
«Деякий період приходила біла ласка, тваринка неймовірної краси. Усіх пухнастих «гостей» ми підгодовували, а у відповідь на це вони не шкодили нам. Можна сказати трохи допомагали розгрузитися емоційно».
Поліцейський любить тварин. Вдома, окрім рідних, на нього чекали 5 собак та 6 котів. Про кінологічну справу Микита не забував навіть на фронті. Серед бійців поблизу розташованих підрозділів ходили розмови про першокласного кінолога із «Люті», тож до нього військові неодноразово привозили своїх собак, аби отримати слушні поради з дресирування.
«У повсякденному житті ми зазвичай не цінуємо час та те, що маємо. Війна, особливо перебування на передовій, повністю змінює світогляд. Опинившись на межі смерті, кожен переосмислює подальше життя».
Поліцейський запевняє, що не варто витрачати дорогоцінний час на дрібниці. Сварки, образи, непорозуміння – не те, що повинно турбувати нас сьогодні. Жоден із нас не знає, що на нас чекає завтра. Живемо сьогоденням, працюємо та наближаємо нашу перемогу.
Відділ комунікації поліції Запорізької області
