«Він хотів повернути наші рідні міста»: історія запорізького поліцейського-спецпризначенця Сергія Шипунова, який загинув від удару російського FPV-дрону

Капітан поліції Сергій Шипунов загинув 13 березня 2025 року під час виконання бойового завдання із захисту України від російської агресії на території Степногірської територіальної громади Запорізької області.

Сергій Шипунов народився 17 жовтня 1991 року в селі Новопилипівка Мелітопольського району Запорізької області. Його дитинство було непростим - Сергій рано втратив батьків. Турботу про молодшого брата взяла на себе старша сестра Валерія, яка стала для нього найближчою людиною, підтримкою та опорою. Він дуже її любив і завжди з вдячністю згадував тепло і турботу, які вона йому дарувала.

З юних років Сергій відзначався добротою, щирістю та сильним відчуттям справедливості. Саме ці риси привели його до Харківського національного університету внутрішніх справ, де він здобув освіту за спеціальністю «Право». Після завершення навчання у 2013 році Сергій вирішив присвятити себе служінню людям та захисту закону і розпочав службу в правоохоронних органах.

За роки роботи він зарекомендував себе як відповідальний, принциповий і небайдужий поліцейський. Сергій умів уважно слухати людей і намагався допомогти кожному, хто звертався по допомогу. Колеги згадують його як добру, відкриту й позитивну людину, яка завжди підтримувала інших і створювала навколо себе атмосферу довіри.

До повномасштабного вторгнення росії в Україну Сергій Шипунов обіймав посаду начальника сектору протидії домашньому насильству відділу превенції Мелітопольського районного управління поліції ГУНП в Запорізькій області. Його робота вимагала не лише професійності, а й великого людського співчуття. Він добре розумів, наскільки важливо захищати тих, хто опинився у складних життєвих обставинах, і робив усе можливе, щоб допомогти постраждалим.

У родині Сергія його пам’ятають як світлу й життєрадісну людину, яка завжди підтримувала близьких і намагалася оберігати їх від тривог.

Дружина згадує: «Він завжди оберігав нас від переживань і нічого не розповідав… Але інколи його очі, які раніше світилися радістю, говорили без слів: вони ставали такими бездонно пустими…»

Створивши власну сім’ю, Сергій прагнув подарувати своїй дитині те тепло, якого колись сам так потребував. Для маленького Сергія Сергійовича батько був справжнім другом і прикладом. У розмовах із близькими він часто говорив про мрію повернутися додому, у рідний край.

«Він хотів повернути наші рідні міст, повернутися назад у Мелітополь. Сергій дуже цього хотів, бо не бачив своє майбутнє деінде. У нього було своє уявлення, як він повинен зістаритися і де він у цей момент повинен бути. Тому мій чоловік боровся за те, щоб усе наше повернулося нам», - розповідає дружина.

У червні 2024 року Сергій став до лав батальйону поліції особливого призначення (стрілецького) ГУНП в Запорізькій області. Серед побратимів Сергій мав позивний Філіпінець - від назви рідного села Новопилипівка. Так навіть на фронті його ім’я було пов’язане з домом, куди він мріяв повернутися.

Побратими пам’ятають його надійним, щирим і сміливим командиром, який завжди брав відповідальність на себе.

Побратим Олександр Ніколаєв згадує: «Ми розуміли, що із таким командиром, як Сергій, - і в нас усе буде добре. Він завжди був сміливим. Навіть коли треба було кудись іти, де небезпечно, він казав: «Давайте я, а потім, після мене подивитеся».

13 березня 2025 року близько 05:00 під час виконання бойового завдання на території Степногірської територіальної громади поліцейські потрапили під ворожий обстріл FPV-дронами, здійснений збройними формуваннями російської федерації. Унаслідок атаки Сергій Шипунов отримав смертельні поранення. Разом із ним загинув його побратим - старший сержант поліції Іван Асламов.

18 березня 2025 року в Запоріжжі відбулося прощання із загиблими поліцейськими. Сергія Шипунова поховали на кладовищі Святого Миколая.

За особисту мужність і самовідданість, проявлені під час захисту державного суверенітету та територіальної цілісності України, Сергія Шипунова посмертно нагороджено відзнакою Президента України «За оборону України» та орденом «За мужність» ІІІ ступеня.

Світла пам’ять про Сергія назавжди залишиться у серцях рідних, друзів, побратимів і колег. Його життя стало прикладом відданості службі, любові до родини та щирого прагнення захищати людей.

Вічна пам’ять і шана Герою.

Відділ комунікації поліції Запорізької області