Спецлінія «102» - герої невидимого фронту: операторка Олена Ключ про свою роботу
Співробітниця гарячої лінії впродовж 30 років одна з перших чує заявників, координує та рятує тих, кому потрібна негайна допомога. Інтерв’ю з нею - унікальна можливість зазирнути за лаштунки однієї з важливих поліцейських служб.
Як розпочався ваш шлях у службі «102»?
У 1995 році я приєдналася до команди операторів лінії "102". На той час технології були значно менш розвинені, і моя робота полягала у швидкому та точному записі інформації, наданої заявниками. З часом впровадження комп'ютерних технологій дозволило нам оперативно фіксувати та передавати дані, що значно покращило координацію між операторами та патрульними, сприяючи підвищенню ефективності роботи поліції.
Розкажіть, будь ласка, з якими нетиповими викликами доводилося працювати.
Панічний дзвінок на "102": «У жінки почалися стрімкі пологи». Чоловік, охоплений жахом, ледве міг говорити. Довелося брати ситуацію під контроль: заспокоїла майбутнього батька, дала чіткі інструкції, викликала "швидку" і найголовніше, залишалася на зв'язку з породіллею, підтримуючи її дихання та бойовий дух. На щастя, дитинка народилася здоровою, а медики оперативно доставили маму і немовля до лікарні.
Як змінилась ваша робота з початком війни?
З 24 лютого 2022 року, коли розпочалося повномасштабне вторгнення, робота операторів "102" зазнала кардинальних змін. Ми не просто приймали дзвінки, ми стали важливим голосом надії в хаосі війни. Особливо напруженим був перший рік. Попри особистий шок, я усвідомлювала необхідність залишатися на зв'язку та допомагати людям. Працювати доводилось безперервно, адже надходила велика кількість викликів.
Пам'ятаю, як одного разу зателефонувала жінка з населеного пункту, який вже обстрілювали. Вона була з маленькими дітьми, в повному відчаї. Я залишалася з нею на зв'язку, поки вона збирала речі, допомагала їй заспокоїти дітей. Ми разом шукали безпечний маршрут. Я підказувала, куди йти, де можна знайти транспорт.
Був виклик і з іншого населеного пункту, який, на жаль, зараз перебуває в окупації. Телефонував літній маломобільний чоловік. Він сам залишився у квартирі, будинок горів. Швидко зв'язалася з сусідами, попросила їх допомогти йому спуститися, а сама викликала рятувальників. Ми залишалися на зв'язку до тих пір, поки дідуся не вивели з палаючої будівлі.
Що є опорою і наснагою у Вашій багаторічній службі?
Підтримка колег і усвідомлення важливості своєї роботи. Попри стрес і емоційну напругу, саме розуміння того, що ти допомагаєш людям у складних ситуаціях, мотивує продовжувати. Крім того, набуті досвід і навички важко застосувати в інших сферах, і це, зізнаюсь, утримує на робочому місці.
Яку пораду дасте молодим співробітникам, які тільки розпочинають свій шлях на службі?
Важливо зберігати терпіння та спокій у будь-яких обставинах. Не дозволяйте роботі впливати на ваше особисте життя, щоб уникнути емоційного вигорання. Розвивайте вміння протистояти стресу та покращуйте комунікативні навички, оскільки ваш тон та слова впливають на сприйняття ситуації людиною, яка телефонує. І головне – пам’ятайте, що ви - важлива ланка у системі безпеки, і ваша робота справді рятує життя.
Відділ комунікації поліції Запорізької області
