Найстрашніше на війні - втрачати побратимів: запорізький поліцейський Віталій Попов - про шлях від помічника оперуповноваженого до бійця спецпідрозділу

Понад 20 років Віталій присвятив службі в правоохоронній системі. За цей час він пройшов шлях від помічника оперуповноваженого до керівника чергової частини територіального підрозділу поліції. У 2024 році поліцейський вступив до батальйону поліції особливого призначення (стрілецький), у складі якого виконував бойові завдання, захищаючи Україну.

«Став поліцейським, бо це була мрія моїх батьків, - зізнається Віталій. - В юності я не думав пов'язувати своє життя зі службою. Але дуже вдячний рідним за наполегливість. Жодного разу не пошкодував, що дослухався до їхньої поради, адже зараз щиро люблю свою роботу».

Службу в органах внутрішніх справ Віталій Попов розпочав в управлінні боротьби з організованою злочинністю, де працював помічником оперуповноваженого. Згодом перейшов до підрозділу дільничних офіцерів та понад вісім років допомагав людям, розв'язуючи їхні повсякденні проблеми та забезпечуючи правопорядок.

«Ця служба мені дуже подобалася. Кожен день був абсолютно різним і по-своєму цікавим. Спілкування з людьми, можливість допомогти їм, знайти рішення у складних ситуаціях - саме це було основою моєї роботи», - згадує правоохоронець.

Повномасштабне вторгнення застало Віталія вранці у райвідділі поліції. На початок 2022 року він працював начальником чергової частини.

«Майже за добу наше життя і служба докорінно змінилися. Спочатку ніхто не міг повірити, що це сталося. Емоції були змішані. Ми з колегами отримали зброю та чекали подальших наказів».

Війна поставила перед правохоронцями зовсім нові виклики, до яких не можна було підготуватися заздалегідь.

Служба тривала практично без вихідних: поліцейські цілодобово чергували підрозділах, будували фортифікації і водночас реагували на всі повідомлення громадян. Починаючі з  2023 року і до початку бойових дій Віталій ніс службу на блокпостах поблизу Оріхова і Малої Токмачки.

Навесні 2024 року поліцейський вступив до лав запорізького батальйону поліції особливого призначення (стрілецький).

«Я не міг залишатися осторонь, коли російські окупанти прийшли на нашу землю», - зазначає Віталій.

Спочатку батальйон виконував бойові завдання на запорізькому напрямку, а згодом, коли ситуація загострилася, підрозділ передислокували на Донеччину. Кожен бойовий вихід залишив свій слід у пам'яті, але найболючішими стали втрати побратимів.

У березні 2025 року внаслідок дронової атаки двоє поліцейських-спецпризначенців загинули миттєво. Ще одного бійця вдалося врятувати лише завдяки злагодженим і рішучим діям товаришів.

Під час одного з бойових виходів поранення отримав і сам Віталій.

«Найбільше я хвилювався не за себе, а через те, що не міг рухатися й почувався тягарем для побратимів, які евакуйовували мене з-під вогню», - ділиться поліцейський.

Після ротації майор поліції повернувся до служби в Запоріжжі. Нині він очолює чергову частину відділу № 4 Запорізького районного управління поліції, організовує роботу слідчо-оперативних груп та інших нарядів, координуючи їхні виїзди на місця подій. Одними з найскладніших залишаються виїзди на місця ворожих ударів, де всі працюють в умовах постійної небезпеки.

«Я переконаний, що фронт назавжди змінює людину. Там, де щодня доводиться покладатися один на одного, народжується справжнє братерство. Мені здається, що поліцейські, які повернулися з передової, стали більш уважними до колег, людського болю та проблем», - каже Віталій.

На запитання про свою мрію він відповідає без вагань: «Найбільше хочеться, щоб люди більше ніколи не переживали такого. Саме заради цього ми робимо свою справу - і на передовій, і в тилу».

Відділ комунікації поліції Запоріжжя