Каріну Дмитренко завжди захоплювало мистецтво - малювання картин та розпис одягу. З початком війни слідча довгий час займалася волонтерством, допомагала бійцям на передовій і пораненим у лікарнях. Біль за свою країну та земляків виливала у малюванні, а згодом впевнилась, що воно відволікає й загоює психологічні травми. З «лікувальною» силою мистецтва вона познайомила і дітей-переселенців, яких навчає творчості. Про хобі, яке може приносити не лише задоволення, а й зцілювати душу – далі.
Маленька, тендітна, але з бійцівським характером, запоріжанка Каріна Дмитренко ще в дитинстві знала, що хоче приносити користь людям.
Вона навчалася в Запорізькому юридичному інституті та паралельно здобувала економічну освіту, бо хотіла працювати слідчим із розслідування економічних злочинів. Наразі вона обіймає посаду заступника начальника відділу розслідування злочинів у сфері господарської та службової діяльності слідчого управління ГУНП в Запорізькій області.
Каріна зазначає, що найстрашнішим днем в її житті стало 24.02.22, коли розпочалася Велика. Разом із чоловіком, друзями та колегами зайнялися волонтерством. Діставали все необхідне – теплий одяг, взуття, ліки, каремати, плитоноски, ліхтарики, спальники, термоси, та передавали військовим та пораненим у лікарнях.
У цей період поліцейська щоразу бачила людське горе. Згадує: «У березні 2022-го під час перевірочних заходів повз нас пройшли тисячі людей із міст, на які зазіхнув ворог. Рятуючись, виїжджали в чому були на побитих російськими снарядами автівках з надписами «ДІТИ». Без документів, з пораненнями, але зі сльозами радості, що змогли вирватися з пекла».
Завжди співпереживала людям, розділяла їхнє горе як власне. Біль, який приносила війна, з кожним днем ставав більш нестерпним, а останнім поштовхом до пошуку «розради» стала втрата близької людини та вірного товариша Максима Здоревського.
Вони дружили родинами, підтримували один одного, часто бачилися, але запланована остання зустріч так і не відбулася – не встигли. Максим загинув під час несення служби унаслідок ракетного удару по гумколоні. В скорботі за другом «від болю хотілося кричати», згадує Каріна. Та ні криком, ані словом такі рани не вилікуєш. Тож дівчина спробувала малювання у стилі діджитал-арт.
Вимальовувався образ українки, яка плаче за втраченою рідною людиною. На створення цієї картини пішло всього декілька годин. Але в потоці творчості мисткиня відчувала полегшення, кожен штрих – немов ковток свіжого повітря.
У жовтні 2022 року розпочалася низка ракетних атак по Запоріжжю. Ці події підштовхнули створити ще декілька картин в художньо-електронному стилі. Всі вони відображали біль українських жінок, які втратили рідних, але продовжують жити далі.
Далі образи українок Каріна розкрила на полотні. Каже, що малювання допомогло втамувати біль і надихнуло на нові ідеї. Після створення першої картини подумала, що вона може принести користь, якщо організувати виставку чи інший благодійний захід на підтримку поранених оборонців держави.
Саме в цей час про ініціативу Каріни дізнався керівник слідчого управління та допоміг реалізувати ідею. З’ясували, що відомчій лікарні для реабілітації поранених військових і поліцейських потрібен спеціальний прилад для відновлення суглобів. Почали активно готуватися до аукціону. На заході разом із роботами Каріни представили картини ще одного слідчого та юних митців із дитячого руху «Байда». Тоді їм вдалося зібрати більшу частину коштів на придбання апарату.
До речі, картини «байдівців» створені також за авторською технікою Каріни. Напередодні аукціону вона провела для них спеціальний майстер-клас із текстурного живопису.
Ділитися своїм талантом із іншими – ще одне бажання мисткині. Час від часу безкоштовно навчає своїм технікам дітей, зокрема – переселенців, організовує заходи з розпису тканин.
Каріна каже, що процес створення кастомізованого одягу надихає, заспокоює, а інколи дійсно загоює психологічні травми: «Для мене – це панацея від болю, стресу та негативних переживань. Колись мені це допомогло, тепер прагну, щоб інші, у першу чергу - діти, також змогли оцінити цілющу силу мистецтва».
Як, наприклад, одна дівчинка з Маріуполя. окупанти вбили її брата на її ж очах. Вона перебувала у важкому психологічному стані, взагалі не розмовляла. Творчість допомогла юній переселенці відкритись і полегшити біль. Розпис снарядів став її лікуванням від глибокої депресії.
Слідча Каріна Дмитренко прагне розвиватись і в інших напрямках творчості - освоює техніки барельєфу, роботи з епоксідною смолою, розпису масляними фарбами. Мисткиня мріє про перемогу України, прагне навчати дітей мистецтву та розкривати нові таланти, які прославлять державу на весь світ.
Відділ комунікації поліції Запорізької області
