Степногірськ розташований за чотири кілометри від лінії розмежування. Тут люди забули про тихе життя від початку повномасштабного вторгнення. Рік тому в кількох десятках метрів від міста проходила «дорога життя», якою поліцейські евакуювали тисячі людей із захопленої південно-східної частини України до безпечних регіонів держави. Сьогодні правоохоронці продовжують допомагати місцевим жителям у вирішенні нагальних проблем. Доставка гумдопомоги, документування наслідків воєнних злочинів, піклування про літніх людей – ці та інші функції вони виконують щодня.
У довоєнні часи Степногірськ також не був багатолюдним. У народі його ще називали «містом-примарою» через те, що значна кількість людей покинули містечко після того, як закрилася місцева шахта. Проте навіть зараз, в умовах жорстокої війни, місто продовжує жити. Натепер тут мешкають близько 850 людей, серед них – 27 дітей. Попри щоденні ворожі атаки вони наводять чистоту на вулицях, слідкують за порядком на присадибних ділянках, навіть готують ґрунт для посадки картоплі та іншої городини. Степногірці вперто відбудовують зруйноване обстрілами житло і щоранку радіють, що живі. Тут щастя вимірюється здоров’ям, а якість життя оцінюється звичайною тишею.
Проте такі хвилини спокою трапляються досить рідко. Свист рашиських снарядів, гуркіт боїв на околицях та постійні вибухи в місті не дають спокою ані вдень, ані вночі. Про воєнні дії нагадують розбиті багатоповерхівки, приватні будинки, місцеві школа й дитсадок, спалені автівки та магазини.
У місті не має жодної будівлі, яка б не мала слідів від осколкових влучань. Посічені фасади, побиті дахи, вибиті шибки – це звичайний вигляд місцевої інфраструктури.
На вулицях міста можна не лише побачити руйнування інфраструктури, а й натрапити на уламки від розірваних рашиських боєприпасів. Зараз це залізяччя не становить небезпеки, адже свою руйнівну функцію воно вже виконало. Уламками всіяні не лише околиці, а й центр міста.
Значних збитків росіяни завдали й місцевому фермерському господарству. Зруйновані сільськогосподарська техніка, ангари та складські приміщення, засіяні осколками від ворожих снарядів поля.
Місцеві заклади освіти також неодноразово піддавалися обстрілам. Останній приліт на територію школи трапився минулого місяця. «Крайній раз загарбники з артилерії вдарили по школі. Цей заклад втретє страждає від вогню окупантів», - розповідає місцевий ПОГ Андрій Хоменко.
Він додає: «Один зі снарядів влучив прямісінько біля центрального входу. Наслідки ви бачите – цього разу в будівлі повилітали вікна, побито стіни та покрівлю».
Від збройної агресії страждають усі. росіянам байдуже, куди стріляти – хоч по житлових будинках, хоч по підприємствах. Кожен місцевий чітко розуміє, що потрібно робити, коли ворог атакує. Для того, щоб народ був більш поінформований, місцеві правоохоронці щоденно проводять з людьми профілактичні бесіди, інформують про процес відшкодування збитків, завданих агресором, надають консультації з будь-яких питань, які турбують степногірців.
«Ми постійно на зв’язку з місцевим населенням, знаємо та намагаємося вирішувати проблеми кожного. Піклуємося про дітей, відвідуємо старше покоління. Днями разом із ювенальною інспекторкою адресно розвозили гумдопомогу. Дякуючи колегам із Управління дотримання прав людини близько 30 маломобільних громадян отримали пакунки із теплими ковдрами, вітамінами, ліхтарями, термосами та іншими необхідними речами», - говорить Андрій.
Через постійні перебої з електропостачанням у багатьох будинках часто не буває світла. Для того, щоб діти мали можливість не переривати освітній процес та бути завжди на зв’язку, малечі привезли павербанки, елементи живлення та ліхтарики.
«Піклування про дитячу безпеку та сприяння освітньому процесу – наш обов’язок. Діти отримали пристрої, які будуть корисними для них під час навчання. За нагоди ми також поспілкуватися і з їхніми батьками щодо необхідності евакуюватися до більш безпечних місць», – розповідає ювенальна поліцейська Марина Шемякіна.
Нагадаємо: Запорізькі ПОГи та волонтери доставили гумдопомогу жителям Степногірської ОТГ
Відділ комунікації поліції Запорізької області
