За роки служби правоохоронець не з чуток знає, які форми приймає це соціальне явище у повсякденному житті запорожців. Побої чи приниження, контроль за витратами коштів, обмеження можливостей спілкуватися з дітьми… Таких історій чимало у його практиці. Куди звертатися та що робити, аби допомогти постраждалим і покарати кривдників? Про все це та специфіку своєї роботи розповів старший інспектор протидії домашньому насильству Запорізького районного управління поліції.

Домашнє насильство ближче, ніж здається, а масштаби та наслідки його – вражають. У цьому герой нашої розповіді переконався під час роботи в карному розшуку Запорізького міського управління, куди прийшов у 2010 році після навчання в ЗЮІ. Молодого оперативника тоді вразило жорстоке вбивство в Заводському районі. Під час сварки чоловік завдав чисельних ударів молотком по голові та тулубу дружині.

Подальшу службу в ОВС Євгеній Токарєв пов’язав виключно з превентивною діяльністю. Пройшов шлях від дільничного інспектора міліції до керівника сектору взаємодії з громадами обласного главку поліції.

Йому добре відомі усі складнощі й «підводні камені», які виникають при документуванні та протидії цьому ганебному явищу. Домашнє насильство – це латентне правопорушення. Зазвичай люди, які його пережили, не бажають говорити відверто про свою біду, а насильники не вважають себе злочинцями.

Під час роботи з сім’ями правоохоронцю важливо відчути ту тонку грань, яка поділяє звичайне непорозуміння подружньої пари та домашнє насильство. Починається воно тоді, коли в одного з партнерів виникає бажання контролювати ситуацію і бути головним. Він починає «ламати» іншого, щоб встановити домінантні відносини. Для цього використовує різні засоби впливу: побої, приниження, залякування та інше.

«Часто ми стикаємось з ситуаціями, коли жертва вибачає свого кривдника і відмовляється писати заяву, - розповідає капітан поліції. - Але за кожним таким примиренням зазвичай приходить новий рецидив й загострення сімейних відносин. Коли воно досягає піку, маємо справу вже з трагічними наслідками».

Як приклад того, до чого може призвести замовчування, наводить жахливий випадок із практики колег. Чоловік тривалий час знущався над дружиною, а одного разу - облив свою жертву бензином і підпалив.

Євгеній Токарєв зазначає, що тривалий час у правоохоронців не було ефективних засобів впливу на сімейних тиранів та можливості надавати комплексну допомогу їх жертвам. Лише з появою Закону «Про запобігання та протидію домашньому насильству» поняття цього діяння, суб’єкти та спеціальні заходи щодо його протидії були визначені відповідно європейських норм та стандартів.

У 2019 році в нашому місті та області розпочали роботу мобільні групи поліції з протидії домашньому насильству. До їх складу увійшли найбільш мотивовані та підготовлені правоохоронці, які пройшли спеціальні навчання з алгоритму та тактиці відпрацювання таких викликів, тренінги з психології та меддопомоги.

Сьогодні під час реагування на повідомлення про насильство ці екіпажи поліції виконують весь комплекс необхідних дій: врегульовують конфлікт, забезпечують безпеку осіб, що знаходяться на місці події – кривдників, постраждалих і свідків, а також проводять оцінку ризиків, за результатом якої виносять терміновий заборонний припис.

Це інструмент, який надає поліцейським змогу негайно припинити протиправні дії аб’юзера та запобігти їх повторенню. Він видається на строк до 10 діб і може включати в себе зобов’язання залишити житло, де проживає потерпіла особа, заборону перебувати поруч із постраждалим та у будь-який спосіб контактувати з жертвою.

Євгеній Токарєв зазначає, що найчастіше насильство в запорізьких сім’ях стається через алкоголь та наркотики. У переважній більшості від нього потерпають жінки, люди похилого віку та діти – всі, хто не має сил і ресурсів протистояти грубій силі або жорсткому контролю.

Так, 89-річна жінка терпіла погрози й насильство з боку доньки, яка змушувала її жебракувати та заробляти гроші на випивку.

Від тиранії рідної людини потерпала і 64-річна запоріжанка, яка через тяжку хворобу не в змозі була самостійно пересуватися та подбати про себе. Після чергової сварки донька відмовилась доглядати та годувати її.

Врятувати життя й здоров’я постраждалих правоохоронцям вдалось завдяки повідомленню очевидців цих подій.

У жодному разі не залишають правоохоронці у небезпеці дітей. Непоодинокі випадки, коли поліцейські сектору протидії домашньому насильству приймають рішення про тимчасове вилучення малюків у батьків, які не виконують обов’язки щодо їх виховання.

«Наразі є чимало соціальних і громадських організацій, які допомагають розірвати коло домашнього насильства. Але вирішальним у цьому питанні є бажання самої людини: чи хоче вона бути врятованою, чи усвідомлює можливі ризики, - говорить поліцейський. - Тому до профілактичної роботи з сім’ями, де були зафіксовані випадки насильства, ми залучаємо фахівців-психологів. Завдяки проведенню ними індивідуальної психологічної роботи з постраждалими від ґендерно зумовленого насильства та проходженню кривдниками програми корекції поведінки, вдається повернути мир і спокій в сім’ї запорожців».

«Для того щоб наші малюки мали щасливе дитинство, ми повинні подолати «домашнє зло» в суспільстві. Для цього треба визнати, що насильство у родинах – не приватна справа, його не варто замовчувати та терпіти, краще вчасно звернутися по допомогу. Перемогти його ми можемо лише з вашою допомогою, разом», - наголошує капітан поліції.

Відділ комунікації поліції Запорізької області