Правоохоронець із 16-річним стажем пройшов шлях від молодшого інспектора - кінолога до керівника підрозділу управління вибухотехнічної служби. Від початку повномасштабного вторгнення разом із колегами він докладає титанічних зусиль аби нейтралізувати смертельні пастки росіян і мінімізувати ризики для мешканців прифронтових і деокупованих населених пунктів. На їхньому рахунку - тисячі знешкоджених боєприпасів та десятки кілометрів зачищеної території.
Сергій Устиненко зазначає, що до правоохоронних органів його привела любов до братів наших менших. Собаки поряд були завжди. Вже з 10 років хлопчик опановував ази дресирування домашніх улюбленців. Згодом, під час служби в армії, патрулював місто та протидіяв вуличній злочинності разом із чотирилапим напарником – німецьким вівчарем.
Саме цю породу правоохоронець вважає ідеальною для службової кінології. Тому за першим своїм вихованцем у 2007 році міліціонер вирушив аж у Суми. І недаремно - вже через рік племінний пухнастик Лютік став його надійним напарником і другом, а також переможцем всеукраїнських змагань й отримав призвісько Лютий. Спеціалізувався пес на пошуку людей по запаховому сліду.
Правоохоронець із посмішкою згадує, що їх професійний дует виконував різнопланові завдання: допомагали розкривати вбивства, затримувати грабіжників, а одного разу навіть шукали «примару», яка шкодила господарям будинку. Саме таке повідомлення надійшло на лінію «102».
У 2016 році після виходу чотирилапого напарника у «відставку», кінолог забрав його додому. Сам же вирішив змінити напрямок діяльності та присвятив себе вибухотехнічниій службі. Ця професія вимагає зібраності, врівноваженості, а головне – постійного навчання. Вони завжди працюють у парі та не мають права на помилку. Тож необхідно бути впевненим не тільки в собі, а й у своєму напарнику.
Сергій зазначає, ще й до війни фахівці його служби працювали за межею безпеки. Після повномасштабного вторгнення у вибухотехників прифронтового регіону масштаби й ризики роботи збільшись в рази. Вони виїжджають на місця прильотів, встановлюють типи боєприпасів. Якщо пристрій не вибухнув, залежно від обставин, приймається рішення про його розряджання на місці події чи транспортування подалі від людей, на полігон, де проводиться контрольований підрив.
У вересні 2022 року Сергій брав участь у гуманітарному розмінуванні деокупованих територій Харківської області, у березні 2023 року змінив колег на Херсонщині.
Населені пункти були щільно всіяні смертельними пастками росіян. Знаходили й знешкоджували багато нерозірваних касетних боєприпасів, протитанкові, протипіхотні міни.
«Ми розуміли, що від нас залежить як швидко люди зможуть повернутись додому. Тому в режимі 24/7 проводили перевірку узбіч автомобільних доріг, залізничних колій, ліній електропередач, газогонів та об’єктів критичної інфраструктури, - розповідає поліцейський. - Так, аби працівники екстреної служби мали змогу перекрити газовий вентиль – за допомогою металошукачів та щупів розчищали вісім кілометрів дороги майже два дні».
Працювати доводилось у екстремальних умовах, майже все навкруги було заміновано. Два-три кроки – на такій відстані розташована міна від міни у шаховому порядку. Окупанти залишили чимало розтяжок та смертельних «сюрпризів» для саперів – під одною міною була прихована друга.
На жаль, під час ротації у Харківській області не обійшлося без втрат. Четверо вибухотехніків підірвались на протипіхотній міні, двоє з них загинули. Сергій зазначає, що й сам одного разу дивом залишився цілим. Він надто близько підійшов до ПОМ-3 - протипіхотної міни, яка за 16 метрів зчитує кроки, а на відстані 10 метрів – детонує. Йому просто пощастило, мабуть «народився в сорочці».
Він визнає, що його професія – ризикована, кожен виїзд є бойовим. Як може повести себе вибухонебезпечий предмет, передбачити складно. Покладатися доводиться на власну обережність та професійні навички. Іноді не зробити фатальну помилку допомагає інтуїція. Ворог – підступний і застосовує новітні технології та подвійні пастки. Тому наші фахівці постійно підвищують кваліфікацію та черпають нові знання від колег-військових. Сьогодні ніхто у світі не має такого досвіду, як українські вибухотехніки.
«Рашисти забезпечили нас роботою на десятки років уперед. Навіть після перемоги ми виявлятимемо небезпечні знахідки у різних регіонах країни», - зазначає поліцейський. - Наразі мрію про деокупацію рідного краю та докласти власні зусилля до очищення запорізьких земель від смертельних дарунків «асвабадітєлєй».
Відділ комунікації поліції Запорізької області
