Незламність у трьох тактах: як танець допомагає запорізькому поліцейському-ветерану в реабілітації

У світлій залі реабілітаційного центру лунала тиха мелодія. Вона була майже нечутною, але для Павла Пелиха - гучнішою за будь-який оркестр.

Нещодавно він нищив окупантів на полі бою, не відчуваючи ані втоми, ані ваги спецспорядження. Та сьогодні - кожен рух на протезах став для спецпризначенця неабияким випробуванням.

Втративши на війні обидві ноги, він деякий час не вірив, що зможе знову ходити, а тим більш танцювати. Проте - наважився.

Його кроки були впевненими, а очі горіли впертістю та надією. Для поліцейського вальс став не просто танцем, а перемогою над болем, страхом та власними сумнівами.

Реабілітолог посміхалася й тихо підказувала: «Раз, два, три… Раз, два, три…».

Він уважно слухав, повторював, і з кожним рухом тіло наче пригадувало забуту легкість.

У цій звичайній кімнаті народжувалася історія: історія ветерана, який, втративши кінцівки, не втратив жаги жити повним життям.

Для нашого колеги вальс - не лише частина шляху до відновлення, а й символ того, що жодні втрати не здатні зламати дух воїна.

Віра в себе та підтримка рідних творить справжні дива. Життя триває і попри все в ньому є місце для радощів, мрій і танцю.

Відділ комунікації поліції Запорізької області