В умовах постійних ворожих обстрілів людям важко самостійно впоратися з панікою, страхом та тривогою. У стані розгубленості та емоційної нестійкості важко прийняти складне рішення – наважитися на евакуацію та покинути рідну домівку. У розв’язанні саме таких проблем допомагають поліцейські-психологи.

Фахівці служби психологічного забезпечення обласного главку поліції увійшли до складу евакуаційних груп, створених для порятунку жителів прифронтових населених пунктів. Їхнє основне завдання – пояснити людям важливість евакуації та вмовити наважитися на виїзд із зони ведення активних бойових дій. Особливу увагу правоохоронці приділяють маломобільним громадянам, особам похилого віку та родинам з дітьми.

За півроку своєї роботи поліцейські евакуаційні екіпажі допомогли виїхати 55 родинам, у яких перебувають на вихованні понад 100 дітей та 21 маломобільній людині.

Запорізькі правоохоронці щодня здійснюють такі рятівні місії. Їх поіменно знають мешканці прифронтових сіл і містечок, які вперто залишаються вдома і не хочуть чути ніяких аргументів про необхідність евакуації.

«Буває, що люди зустрічають нас з відкритою агресією. Кажуть, що зробили свій вибір і не бажають змінювати умови життя», - розповідає старший психолог Аліна.

Психологині не забувають і про свій основний функціонал. Вони беруть участь у відборі кандидатів на службу, здійснюють психологічний супровід працівників, контролюють соціально-психологічний клімат у підрозділах поліції. Особливу увагу приділяють поліцейським, які виїхали з окупації, членам їхніх родин, а також пораненим співробітникам та сім’ям загиблих правоохоронців.

«Психологічна допомога й підтримка вкрай важливі завжди і всюди. Зокрема в умовах небезпеки, постійного стресу та емоційної напруги. Наша мета - надати допомогу кожному, чий психічний стан зазнав шкоди через війну», - розповідає про роботу свого підрозділу керівниця Юлія Сьомак.

Згадуючи свої виїзди, поліцейська Валерія каже, що останнім часом інтенсивність обстрілів у прифронтових населених пунктах лише збільшилась. Спілкуючись з людьми, пояснює небезпеку проживання біля лінії фронту. Розповідає, що людська психіка унікальна - здібна підлаштуватися до будь-яких стресових подій. Саме тоді людям здається, що не так вже й лячно, що найстрашніше вже пережили, тому бажають залишатися у власних, хоч і зруйнованих оселях. Але психологи все ж наводять вагомі аргументи на прикладах евакуйованих сімей, які вже виїхали та радіють новому життю.

Психолога Юлію найбільше вразила евакуація з Гуляйполя 88-річного дідуся з порушеннями зору. Пенсіонер щиро зрадів пропозиції виїхати, а дорогою до Запоріжжя він плакав та дякував за надану допомогу.

Будувати глобальні плани на майбутнє колектив психологів не хоче, бо війна може внести будь-які корективи в життя кожного. Тож дівчата знаходять час на професійний розвиток і самовдосконалення.

«Ми прагнемо бути з тими, кому потрібні. Якщо підтримки потребує родина загиблого – ми поряд, або завжди готові допомогти пораненому колезі, який проходить реабілітацію. Головне, щоб поліцейські були впевнені, що можуть довіритися нам як професіоналам та знайти шляхи подолання різних проблем», - каже Юлія Сьомак.

Нагадаємо: Поліцейська евакуаційна група вивезла зі Степногірська жінку з дитиною та двома маломобільними родичами

Відділ комунікації поліції Запорізької області