Щодня вона виконує важливу місію – разом із колегами виїжджає на евакуацію населення у прифронтові населені пункти, працює на місцях ворожих прильотів та надає психологічну допомогу постраждалим. 

Вже понад рік Валерія працює в евакуаційній групі запорізької поліції. За цей час екіпаж вивіз з-під обстрілів понад сотню родин. Поліцейська каже, з початком війни функціонал поліцейських психологів кардинально змінився.

«Ми надаємо психологічну допомогу в різних ситуаціях, утім, зараз пріоритетною стала психологічна робота з пораненими бійцями, їхніми рідними та сім’ями загиблих правоохоронців», - розповідає вона.

До складу евакуаційного екіпажу, окрім поліцейського офіцера громади та ювенального інспектора, обов’язково залучають фахівця відділу психологічного забезпечення. Головна мета поїздок – переконати, вмовити та вивезти людей із небезпечних прифронтових територій.

«Евакуація – це завжди складно. На жаль, знаємо з практики, що найбільше людей спонукають виїхати саме критичні ситуації: ворожий приліт, вщент зруйнований будинок, загибель рідних або коли їхнє життя тримається на волосинці», - говорить поліцейська.

Для евакуаційників кожна така поїздка важка як емоційно, так і фізично. Адже завжди існує вірогідність обстрілів, особливо FPV-дронами. Психологиня пригадує випадок, коли під час евакуації їхнє авто помітив ворожий дрон і скинув вибухівку.

«Такі ситуації були вже неодноразово та, на щастя, всі залишились живими. Перед кожним виїздом хвилююся за себе, за життя своїх колег, бо не знаю, прилетить у дорозі чи не прилетить. Найважче - бачити вщент зруйновані будинки та загублені людські життя», - ділиться емоціями Валерія.

Поліцейська зізнається, коли працює на місці події, відчуття страху стає фоновим. Тоді просто перемикаєшся та автоматично виконуєш свою звичну роботу.

«Спілкуватися з людиною, яка постраждала від війни, дуже важко, особливо, коли вона втратила рідних. Це нестерпний біль, який ні з чим не порівняти. Щоб підтримати цю людину, психологу, в першу чергу, потрібно бути в ресурсі самому».

Щоразу на кожен такий виїзд Валерія бере з собою валізу психолога. Каже, що це не лише зручний, а й важливий інструмент, який допомагає психологу бути ефективним на місці події та якісно надавати допомогу.

«У нас під рукою завжди все, що може заспокоїти чи допомогти постраждалим - ліки, ковдра, чай та іграшки-антистрес. Коли у людини паніка, істерика, вона впадає в емоції і не може їх опанувати, завдання психолога - повернути її до раціональних думок», - каже психологиня.

Валерія додає, що зараз люди живуть у стані постійного стресу, тому треба вміти з ним ефективно працювати. Вона знає, як допомогти постраждалим впоратися з панікою, пережити страх після ракетних обстрілів чи прийняти непросте рішення - евакуюватися.

«Моє завдання як психолога допомогти людині зрозуміти, що найцінніше - це її життя. Звичайно, пояснити буває дуже важко. Для людини, яка прожила у своєму домі багато років, це не просто чотири стіни, це член родини, тому свій переїзд сприймає боляче і як втрату», - розповідає поліцейська.

Хоча й місцеві добре розуміють небезпеку, утім не завжди охоче погоджуються на евакуацію. Досить часто розповідають поліцейським, що адаптувалися і вже звикли до атмосфери обстрілів.

«Насправді, коли прилітає - їм також страшно, як і всім. Але коли прилетіло у їхню домівку, вже тоді вони погоджуються на евакуацію», - ділиться поліцейська.

Евакуаційні екіпажі ефективно працюють у Василівському та Пологівському районах. За понад рік роботи поліцейські допомогли виїхати у безпечні місця більше сотні родин. Валерія каже, що найбільше надихає та мотивує робити свою роботу - люди, з якими спілкується щодня та слова вдячності тих, кому допомогла.

«Коли допомогла людині відчуваю, що моя робота корисна і я роблю добру справу. Це завжди приємно, коли навіть маленькими діями, вчинками ти можеш зробити людину хоч трішки щасливішою».

З війною її пріоритети у житті значно змінилися. Війна вчить цінувати життя, людей, час та можливості, бо ніколи не знаєш, що очікує завтра. У вільний від роботи час поліцейська навчається грі на фортепіано. Каже, що музика допомагає розвантажитись і бути знову напоготові допомагати.

Департамент комунікації

Національної поліції України