«Кожного дня – таке кошмарення, в людей нерви не витримують»: поліцейські разом з Капеланським патрулем евакуювали з Веселянки семеро людей

Велику родину, сімейство котів та нехитре майно вивозили під канонаду недалеких вибухів. Люди налякані – вночі вони пережили артобстріл та чергову авіаційну атаку. Пересиділи в погребі разом з дітьми. По селу – вирви та зруйновані будинки. Десь зовсім поряд гримить фронт.

Над Веселянкою високо здіймається дим – це від влучання КАбів горять трава й очерет. Потрощені дахи, геть порвана церата на великих фермерських теплицях, закиданий землею баштан, а під заваленим високовольтним стовпом - розчавлена автівка літнього місцевого жителя. Чоловік каже, що його домоволодіння вже вчетверте потрапляє під обстріл. Він вперто відмовляється від евакуації та забиває вибиті шибки.

До приїзду поліцейських і капеланів місцева родина, що зважилась на евакуацію, вже зібрала своє нехитре майно. Двоє дівчаток, 9 та 16 років, окрім власних дівчачих «скарбів», приготували ящик з найціннішим – котячим сімейством, яке теж помандрує разом із господарками спочатку до Запоріжжя, а невдовзі – до Одеської області, де для вимушених переселенців підшукали житло. Діти сподіваються не лише на безпеку, а й на те, що нарешті зможуть повноцінно навчатися у школі, не онлайн.

Їхня схвильована бабуся розповідає: «Кожен день, кожен день таке кошмарення! Онде – б’є міномьотка…, а сьогодні п’ять КАБів прилетіло… У людей нерви не витримують. У нас матері щитай 80 год, лежача. Ну, от як?!»

Родина велика – фактично чотири покоління: найменшій дівчинці – 9 років, найстаршій, лежачій прабабусі – 79. Будинок та нажите за десятки років вони залишають із болем. Усе, що спакували в дорогу, поміщається в мікроавтобус. Далі – невідомість, але безпечніша, ніж у прифронтовій Веселянці.

Родину проводжають сусіди. Звісно, зі слізьми та обіймами. За нагоди поліцейські та капелани роздають листівки з номерами телефонів – набирайте, вивеземо й вас. Судячи з реакції, люди вже «дозріли» на виїзд.

Вони - не єдині, хто обрав життя у більш безпечному місці замість страху щоденних вибухів. Лише в липні 94 людини, з них - 12 дітей, покинули домівки на прифронтових територіях завдяки підтримці поліцейських. Якщо і ви стоїте перед вибором - не зволікайте. Телефонуйте на спецлінію 102. Допомога поруч.

Відділ комунікації поліції Запорізької області