Коли вишиває душа: запорізька поліцейська Анастасія Куса про творчість під час війни

Серед оперативної напруги, викликів і справ, що не знають вихідних, вона - капітан поліції Анастасія Куса завжди знаходить час для свого тихого захоплення - вишивання. Голка, нитка і біле полотно - її спосіб зберегти внутрішню рівновагу після напружених робочих буднів.

Більшу частину свого життя Настя прожила у Бердянську, тому під час окупації разом із родиною була змушена покинути рідну домівку. Жінка лишила за спиною дитячі спогади, фотографії та вишиті власноруч картини. Плани, мрії, сподівання - усе перекреслила війна.

Переїзд до Запоріжжя, адаптація у новому підрозділі, щоденні виклики прифронтового регіону - усе це загартувало її характер, але в душі залишився глибокий біль, який жінка загоює творчістю.

В колекції оперативниці понад 10 вишитих українських сорочок різних часів. Та цього року до Всесвітнього дня вишиванки Анастасія сама створила автентичне вбрання. Його поліцейська викроїла та зшила власноруч. За зразок обрала запорізьку вишиту сорочку, авторка якої - Єфросінія Опанасенко (у ХХ столітті майстриня проживала у селищі Новоіванівка). Оригінал цієї сорочки виконаної у техніці «білим по білому» і досі зберігається у запорізькому обласному художньому музеї. Експонат має ексклюзивну деталь – квітку, вишиту темнішими нитками. За світлинами майстерні «Мокоша» Анастасія відтворила на лляному полотні унікальні візерунки для себе.

Кожен стібок - маленький спогад про дім, кожна лінія - молитва за мирне небо над Україною. У вишитій сорочці - надія на повернення додому, віра в перемогу та любов до української землі.

Відділ комунікації поліції Запорізької області