Династія правозахисниць із Вільнянська: єдність у боротьбі за справедливість
У кожної родини є свої традиції: хтось зберігає сімейні реліквії, хтось щороку збирається на свята. Але для цієї сім’ї головна традиція - служіння на благо людей та в ім’я Закону. Справжньою династією поліцейських пишається колектив відділення №2 Запорізького райуправління поліції.
Сестри Марина Досаєва та Світлана Пухальська – не просто колеги. Вони – частина династії слідчих, які присвятили себе боротьбі за справедливість у Вільнянську. Їхня робота – щоденна напруга, виїзди на місця ворожих обстрілів, документування та розкриття злочинів. Жінки розуміють: за кожною справою стоїть чиєсь життя, а кожна хвилина зволікання може стати вирішальною.
Сьогодні робота слідчих підрозділів – це не детективний фільм, в якому на раз-два вдається вивести злочинця на чисту воду. Слідчий - це безсонні ночі, непередбачуваність обставин та небезпека, яка в умовах повномасштабного вторгнення, чатує звідусіль. В цій професії не буває легких відповідей на запитання, і доволі часто правду доводиться збирати по дрібницях. Попри всі труднощі вони знають: їхня робота веде до істини.
Ще з дитинства Марина мріяла стати адвокаткою та мала загострене почуття справедливості і бажання захищати людей. Саме ці якості підштовхнули дівчину вивчитися на слідчу та присягнути на вірність українському народові.
«Ще в шкільні роки я розуміла, що люди не завжди знають свої права, мені хотілося їм допомогти, навчити. Вступити до юридичного інституту запропонував батько, який на той час працював у виправній колонії. За це я йому вдячна дотепер, це було правильне рішення», - впевнено говорить Марина.
У 2004 році молодша Світлана вирішила піти тією ж стежкою, що і сестра - стала студенткою слідчого факультету Запорізького юридичного інституту. А у 2008 році вже приступила до виконання службових обов’язків у рідному Вільнянську.
«Взагалі, з дитинства мріяла про медицину, проте життєві обставини змусили прийняти інше рішення. Після смерті батька я вступила до ЗЮІ. Знала, що там знайду підтримку і допомогу, адже Марина вже пройшла цей шлях. Сьогодні взагалі не бачу себе ніде, окрім слідства. Іноді жартома рідні називають мене «нереалізованим лікарем» та в умовах сьогодення знання в межах професії, якою я цікавилась тоді, неабияк стали в нагоді».
Приклад матері та тітки надихнув дітей Марини Дар’ю та Вадима продовжити сімейну справу. 24-річний син вже 4 роки працює на Харківщини у складі поліції особливого призначення роти швидкого реагування «Схід». А 21-річна донька чотири роки тому продовжила традицію - вступила до Харківського національного університету внутрішніх справ. Вже за тиждень майбутня слідча складе випускні іспити, отримає звання та стане до строю досвідчених правоохоронців Запорізького регіону.
Війна докорінно змінила роботу слідчих підрозділів поліції Запоріжжя. Щоденні виклики, з якими стикаються поліцейські, потребують виважених рішень, холодного розуму та здатності оперативно діяти в екстремальних умовах.
29 червня 2024 року росіяни завдали двох ракетних ударів по середмістю Вільнянська. Внаслідок ворожих ударів семеро осіб загинули, 43 отримали різні травми, серед загиблих і поранених - діти. Цей воєнний злочин росіян документувала Марина. Вона згадує:
«Це була субота. Після роботи ми із сестрою планували провести час разом, поїхати до водойми, як раптом пролунали гучні вибухи. За 10-15 хвилин весь особовий склад відділення поліції зібрали за командою «тривога». Ми прибули на місце влучання, було дуже багато поранених. Двоє молодих дівчат згоріли заживо».
Жахлива подія мала й наслідки:
«До поліції надійшов виклик про спробу жінки вчинити самогубство. Я прибула на виклик і, коли побачила жертву, в моїй голові склався жахливий пазл. Це була матір однієї із загиблих дівчат. На щастя, її вдалося реанімувати. Жінка дуже тяжко переживала втрату своєї доньки. Розповіла, що коли проходила повз місця, де сталася трагедія, її охопив відчай. Такі випадки залишають сильний емоційний відбиток. Біль втрати, нас, як матерів, дуже сильно чіпляє. Ми намагаємось усіляко підтримувати та надавати постраждалим психологічну допомогу. Інколи, до нас звертаються навіть поза службою», - розповідає Світлана.
У позаробочий час родини сестер часто збираються разом. Та навіть у сімейному колі розмови про службу в пріоритеті. До того ж чоловіки сестер також поліцейські. Жінки запевняють: поліцейський поліцейського розуміє як ніхто інший, тому вдома доволі рідко виникають суперечки чи протиріччя. Навпаки, чоловіки завжди знайдуть спосіб підбадьорити, дати слушну пораду чи просто вислухати після важкої зміни.
Сьогодні сестри не лише служать народу, а й передають свій досвід наступним поколінням. У службі – вони професіонали, в житті - дівчата, матері, дружини, які доводять: жінка - це про духовність, силу, стійкість, рішучість та відданість своїй справі.
Відділ комунікації поліції Запорізької області
