Поліцейська починала свою службу на Донеччині. У 2014 році через окупацію її рідного міста разом із дітьми була змушена евакуюватися до Торецька, а з початком повномасштабного вторгнення – до Запоріжжя. Наразі психологиня, яка сама змогла адаптуватись до реалій сьогодення, допомагає впоратися з панікою, страхом і тривогою іншим. У складі евакуаційної групи разом із колегами переконує мешканців прифронтових територій не випробовувати долю, а виїжджати подалі від обстрілів.

Вікторія зазначає, що рішення стати психологом до неї прийшло не одразу. Шукала себе у різних напрямках правоохоронної діяльності. Службу в ОВС розпочала у 2009 році інспектором патрульно-постової служби. Потім працювала оператором на лінії 102, слідчим, інспектором-черговим та у відділі кадрів.

«Ще у 2015 році я усвідомила, що поки в країні триває війна, багато людей, які пройшли чи проходять крізь її горнило, потребують кваліфікованої психологічної допомоги. Правоохоронці – не виключення», - наголошує капітан поліції. – Крім того, хотілося закрити і свій гештальт. Допомагаючи іншим, я допомагаю собі. Ми всі такі різні і однакові водночас».

Сім років, працюючи психологом, Вікторія навчає колег і їхніх рідних як пережити травматичні події, опанувати себе, віднайти ресурси, щоб жити далі й бути опорою та підтримкою для інших. У професійній діяльності використовує сучасні форми та методи психологічної допомоги.

У роботі з дітьми психологиня відзначає переваги Хібукі-терапії. Звичайна іграшка з довгими лапками й вушками - собака-обіймака допомагає малечі впоратися зі стресом від війни.

З квітня 2023 року Вікторія працює у складі евакуаційної групи поліції, що рятує людей з гарячих точок Пологівського напрямку - Гуляйполя, Оріхова, Преображенки. За цей час із шести громад Пологівського району у броньованій «капсулі» спецекіпажі поліції вивезли 61 родину, у яких на вихованні перебуває 124 дитини.

Зі свого досвіду поліцейська знає, що навіть під щільним вогнем окупантів та на межі виживання мешканцям прифронтових територій важко наважитися на евакуацію та покинути рідну домівку. У кожного на те свої причини. Хтось не може залишити господарство або чоловіка. Дехто – доглядає за будинками сусідів, що вже поїхали, чи їхніми тваринами. Є і такі, хто вважає, що вже звикли до обстрілів та «снаряд двічі в одне місце не потрапляє».

Переконати людей не просто, на це витрачається багато сил і часу. Тож психологиня шукає «ключик» до кожного, вдається до всіх можливих аргументів. Часто тривале спілкування переходить у дружній формат. Громадяни телефонують, дякують за допомогу чи залишають щось на згадку.

«Іноді мені та членам евакуаційної групи дорікають, що ми не розуміємо, як це - залишити рідних і домівку. У відповідь зазначаю, що я та мої колеги - теж переселенці, цей шлях вже пройшли, - наголошує Вікторія Слотіна-Чорна. - Головне - вчасно прийняти рішення про евакуацію та не випробовувати власну долю».

Психологиня згадує, як у серпні поліцейський спецекіпаж вивіз 68-річного маломобільного чоловіка з Преображенки, а через два дні ворожий снаряд зруйнував його будинок. Пенсіонер ніби відчував загрозу, поспішав евакуюватися.

Під час виїздів на прифронтові території евакуаційна група Вікторії також потрапляла під обстріли. Так, у липні під час профілактичної роботи з мешканцями Гуляйполя на сусідню вулицю влучила керована авіабомба. Тоді, на щастя, ніхто не постраждав.

«Буває важко і страшно… Але ми – правоохоронці, кожен з нас робить те, що має зробити для порятунку інших», - зазначає поліцейська. - Маємо відверто дивитись в очі реальності. Війна продовжується. Тож, варто потурбуватись не тільки про фізичне, а й про ментальне здоров’я. Треба «наповнювати себе» та шукати «точки опори». Моя розрада – це сім'я, професія та творчість».

У 2022 році Вікторія написала для своїх дітей казку «Різдво в країні дитячих мрій», а в грудні 2023 року за її співавторства вийшла збірка «Різдвяні казки».

Психологиня рекомендує знаходити час для рідних, улюбленої справи або хобі, частіше обійматися та дбати про безпеку. Ми не вибираємо час, в якому живемо, ми можемо лише вирішувати, як жити за часів, які вибрали для нас.

Відділ комунікації поліції Запорізької області